Літа молоді,як ті журавлі помахали мені
Залишивши згадку і право на спогад.
І я по землі, по мокрій, зів'ялій траві
Йду до тебе, щоб згадати твій погляд.
А життя все біжить, як бурхлива ріка
І забирає з собою часто найкращих.
А тим, хто не кращий, доживати віка
В забутих богами, закинутих хащах.
Так тихо навколо, лиш вітер свистить,
У вухах моїх, мов у вітрянім полі.
І свічка моя і твоя теж згорить,
А душі у небо злетять і в неволі.
Залишиться крихта в кістках ДНК,
І надпис невтішний на стелі,
А воля так близько здається була,
Та втрачена знов, як міраж у пустелі.
