Розмовляєш зі мною дощами,
А від посмішки вже не лишилось і сліду,
Чи ті хмари закрито якимись ключами,
Тисну знову на газ, та нікуди не їду …
Ледь торкаюсь руки, пропливаю в очах,
Не мої це зірки, не палаю в думках,
Облітаю чудові чужі острови,
І продовжую далі писати на Ви.
Розмовляєш зі мною вітрами,
Залітаєш у кожен куточок душі,
Наблукались чужими містами,
Навіть мрії вже стали чужі …
Розмовляєш зі мною мовчанням,
Не написаним теж все сказала давно,
Ти і перша, і мабуть остання,
Вже й забув де твоє серед сотень вікно …
