рясніє ряска,
мамутовий бивень
заплив торф’яником,
руда шерстинка
невідомого походження
за цілу вічність наколола
ґрунтове око до озерця
кропиві свербить її листя
чухається об вітер
рогіз
кінцем над водою —
стирчить наче тицьнутий
спересердя середній палець,
кінцем під водою —
шкрябає дно у
пошуках незамуленого
немов вказівний
хвойні — розпальцьовані та лапаті,
сосни для першої скрипки і
для останньої —
заземлені
для зняття статичних зарядів
з власних шишок
щоб ті не засвітилися ненароком
в пам’ять про всіх…
як вода як пісок як час
невимовність протікає крізь пальці
іноді вдається на мить затиснути
між середнім і вказівним
19.04.25
