Хіба ж то люди? Вже й не звірі!
Собі подібних ті не рвуть,
В своїй жадобі ненаситній,
Дітей беззахисних не б’ють...
Ні! Ні, не люди... Вурдалаки!
Поріддя нечисті й ганьби!
Не сучі діти, не собаки,
Скажені виродки війни!
Колись укравши славне ім’я,
Смертям згубили, вкотре, лік.
Не люди, нелюди... Їх сім’я,
Від нині, прокляте навік!
Тобою, моя Україно...
