Я постійно дивлюсь назад
У слід спогадам та примарам.
Є рушій, а є вічний спад,
Крок вперед, мій годинник тане.
Час зупиниться, мить туга,
Вона стежить та йде за мною.
Не біжу, вже не хочу йти,
Потону я в ній з головою.
Пам’ятаю твої слова,
Ти востаннє тоді говорила:
“Моя люба, моя журба”,
Це вона з тобою зробила?
Я жалкую, ти знала б як,
Хоч на мить би тебе пригорнути.
Ну навіщо пила той яд?
Я не зможу тебе забути…
