Літо. Сонце сліпуче.
Місто - пекло ядуче.
Небо. Там ні хмарини.
Треба зливу щоднини.
Квіти спраглі, понурі.
Вкриті пилом бордюри.
Не дороги - пательня.
Місто - справжня пустеля.
Раптом знявся гармидер.
Звідки галас? Дме вітер.
Дощ прямує стіною,
Живить місто водою.
Вогко. Ливень вщухає.
Душно. Жар не стухає.
Знову спека палюча.
Літо. Сонце жагуче.
Дуже дякую за коментар. Я не філологиня і не вчителька української мови, але захоплююся мовами, зокрема, своєю рідною . В нашій мові так багато гарних милозвучних слів, що коли читаєш твори наших талановитих письменників, то смакуєш кожне слово чи вислів.А в тім, я люблю не тільки процес читання і смакування якого-небудь твору, а навіть запах сторінок друкованої книги. Тільки не подумайте, що стара вже геть з глузду з"їхала. Я ще й газети нюхати люблю. Комп - це не те. Пластмаса, що з неї візьмеш?