Той, що удосталь накачаний ботоксом,
Вволю брехнею, облудою, підлістю,
Не заморочує звивини кодексом
Совісті, честі, вірності, гідності, -
Тим, що зазвичай людині властиво.
Мізки плекає первісно цнотливі
Той, що накачаний газом болотним,
Подихом прірви і страхом блювотний,
Мрячним туманом ілюзій і марень,
Смородом смертним бридких буцегарень,
Що викликає відразу в людині.
Ні на хвилину не знає зупину
Той, що весь повен падучою піною,
Марить, постійно скликаючи тіні,
Всіх потойбічних нічних нищебродів,
Фата моргану вождя всіх народів,
Фюрера привид і дуче примару, -
Мріє про повну картину кошмару :
Тверді небесні, земля ,щоб війною
Наскрізь просякли, - і шламом, золою
Засипало очі, і так вже незрячі,
Всім поголовно трупам ходячим,
Й людство втягнути у вир безнадії -
Денно і нощно про це його мрії !
Світ прозріває і бачить хто сіє
Плани безумні, химерні події.
ID:
1009054
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 21.03.2024 08:23:03
© дата внесення змiн: 18.06.2024 15:46:45
автор: Рунельо Вахейко
Вкажіть причину вашої скарги
|
