Омріяного щастя мить
Сад білим цвітом заквітчає,
Ген, теплим вітром пролетить,
Збере плоди на осінь і зникає…
Чи розпочав би все з початку?..
Та ні, дубляж - це вже вторинне.
Лише вперед і без оглядки,
За маною, за сонця плином…
Ні, не відчув, так, упустив,
Як не було, ніби й не сталось,
Захоплений життям прожив,
А щастя лише посміхалось.
