Кармінні ягоди, кармінні
Росли на віковім камінні.
Орлів у небі виглядали,
Ховали степ в Червоні скали.
А поруч лагідне озерце:
Добра душа та чисте серце.
Ожина дика щастя мала:
Їй грав струмок – вона співала.
Там глід закохано шипшині:
«Чому зажурена, дівчино?
Хай не стиха розмова,мила,
Солодка, ніжна, незрадлива.
Бач, клаптик неба в світлу днину
Цілує сонце без упину»
Любов! Ці скали і озерце!
Вода, як лід – палає серце.
Моя, повік і до загину –
Кохана, рідна, Батьківщино!
