Плакали журавлики, крила мерехтіли:
«Холод. Земле-Матінко, ми б ще не летіли.
Як же покидать тебе й линути за море?
Стогнеш рідна, зболена, терпиш тяжке горе».
А вона всміхалася, ніжно пригортала:
«Ви летіть, веселики, лишусь не сама я».
Полетіли. Плакали, довго не стихали.
Кликали-курликали, здалеку махали.
«Воїни-соколики, ви ж не відлітайте!
Проганяйте ворога, в дім свій повертайте.
Ми ж весною співом вас будем величати.
Вродить щастям земленька, усміхнеться Мати».
