Як жовтень, що листям земетений,
Танцює дощем на дахах –
Ти в мене словами заплетений,
Живеш на у моїх рядках.
Хоч віє туман прохолодою,
Й довіру жене в далечінь,
Де грається доля колодою
І карти кладе, наче тінь.
Де погляди всі через відстані
Натягнуті, як тятива,
Надія шука собі пристані –
Палаюча і жива.
