Ну, що прощай, моє кохання,
Таке п’янке, палке, небесний дар.
Коли мене цілуєш зрання,
Ми піднімаємося вище хмар.
Я ще вернусь — це лиш хвилина,
Що розділяє наші два шляхи.
І пісня наша лебедина,
Коли удвох — ми наче дітлахи.
Не нарікай на свою долю,
Вона для кожного є чарівна.
Ця мить, що разом із тобою
Запалює коханням знов серця.
08.09.2021 @ Галина Гук
Як гарно і майстерно! 
