Сказало літо осені: "Прощай,
Дорога дальня, треба вирушати.
А ти, сестричко мила, поспішай,
Врожай потрібно встигнути зібрати.
Ти будь погідна, лагідна, п'янка,
Клади у кошик всі скарби - дарунки.
Три місяці ростила, берегла
Лише для тебе ці смачні цілунки".
Стояла осінь пишна край села
І золотисту сукню приміряла.
Всміхнулась, на прощання обняла,
У танці з вітром легко закружляла.
Сказала осінь літу: "Не журись.
Все буде добре, сонечко ще гріє.
Ти краще мені ніжно усміхнись,
Поглянь, як все навколо золотіє!".
06.09.2019 @ Галина Гук
Чудовий вірш, Галино! 
