*****
Сонце світить в небесах
І промінням теплим гріє,
Любо сяє світ в очах,
Серденько життю радіє,
І радіє, і співа,
Як же добре жити в світі!
І душа мов ожива,
Наче квіти в буйнім цвіті.
Розум же собі твердить,
Сенс життя в тім без вагання,
Щоб його усяку мить
Жити, мов вона остання,
Гідно жити в світі цім,
Плідно і як слід робити,
Щоби з гордістю у нім
Певний вклад свій залишити;
Вклад, що як душа твоя
В інший світ навік відійде,
Розвиткові посприя
Поколінню, що надійде.
Та не треба аж ніяк,
Щоб талант був, що покаже,
Що робити, де і як,
Ні, тобі те серце вкаже,
Серце вкаже, а в життя
Утілити допоможе
Розум, щоб на майбуття
Всім жилось щасливо, гоже.
Може, в думці маєш ти,
Ні, не вдасться. Самостійно
Часом важко досягти,
Разом – легше і надійно.
Євген Ковальчук, 12. 09. 2019
ID:
958573
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 03.09.2022 23:20:30
© дата внесення змiн: 03.09.2022 23:43:00
автор: Євген Ковальчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
