Ти пам’ятаєш миті ті, години,
Коли з’явилась я в цей божий світ.
Мій перший крик, що за хвилини
Проносився вдовж родової стін.
Ти бачила все те, що відбувалось
Зі мною вперше та мій перший крок.
Як падала, а після того підіймалась,
Йшла з радістю на перший свій урок.
Ти знаєш мій улюблений предмет,
Як я любила всі його контрольні.
Хвилюючись, тягнула свій білет,
Відповідала та була екзаменована.
Ти пам’ятаєш моє перше почуття,
Він навіть не помітив, що була закохана.
Мій страх та відчай, дикі відчуття
Зламали мою мрію, подорослішала.
Ти бачила, як поступово я втрачала віру,
Але надію на її відновлення – ніколи.
Не гналася за відчуттями, знала міру.
Дорослим шляхом у життя пішла зі школи…
Ти знаєш, як люблю тебе та іншої не хочу.
Бо ти мені, як мати, Україно, земля рідна.
Завжди наповнюєш бажанням мої очі,
Навіть тоді, коли зі мною біль неймовірний.
Ти пам’ятаєш, бачиш, знаєш та приймаєш
Мене такою, як я є, можливо також любиш.
По-материнськи, в піклуванні надихаєш
На світлу мрію, що незалежна завжди будеш.
ID:
957477
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 24.08.2022 16:55:25
© дата внесення змiн: 24.08.2022 21:31:25
автор: ЭленБрус
Вкажіть причину вашої скарги
|
