Пробач мені мій смуток та мій біль.
Я дуже хочу веселитись, як колись.
Тоді мені навіювала мрії неба синь,
А босі ноги відчували твердість, міць.
Здавалося, що все найкраще у житті,
Було для мене створене, уся краса.
А я назустріч їй, лише повинна була йти,
Вів мене Янгол, змахом крил у небесах.
Напевно світло мене дещо засліпило,
Не вгледіла, коли зійшла з щасливого шляху.
А іншим шляхом мене в хащі затягнуло,
По бездоріжжю, немов брід шукаючи, іду.
Яскраві спогади, які роками душу зігрівали,
Прискорено згасають, блекне неба синь.
Покинув Янгол, мої плечі силою розправив…
Пробач мені мій смуток та мій біль.
