За променем промінь повільно згасає,
І світла все менше навколо мене стає,
Хтось з останніх сил кудись поспішає,
Тендітна іскра проти темноти повстає.
Та ніч всеодно настане, холод землю укриє,
Світ притихне, щоб побути наодинці з собою,
І у роздумах душу у вічності хвилях омиє,
Щоб ще раз зустріти ранок зі мною й тобою.
