Повітряна тривога наче ніж, пронизує наскрізь нам серце й душу, бомблять з небес безжально орки сушу, звірства давно вже перейшли рубіж! Сотні загиблих, спалені міста, в молитвах ми звертаємось до Бога, знову і знову йде повітряна тривога, на очах сльози і тремтять вуста… Ціннішого немає за життя, діти налякані і посивілі вдови, важливе та не діє добре слово, звучить тривога, всім негайно в укриття…
