Щемить твоє серце від люті і болю,
Щосили вдихаєш, в легенях вогонь...
Ще мить, і, голос лунає, і голос єднає
Гори, не згасай, охолонь, охолонь...
Цей залп від гармати,
Це - грім без дощу...
Щосили, із криком благаєш,
Ти тільки вернись, ти тільки моя...
Нікому тебе не віддам,
За сльози твої ворогів не прощу...
Щомиті з тобою, край неба в долонях,
Ще мить, ще відрізок життя...
І голос лунає, і голос єднає,
Ми стрінемось, в зорях,
Одна лиш надія, не в снах.
ID:
942870
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 20.03.2022 19:58:27
© дата внесення змiн: 20.03.2022 19:58:27
автор: Каа3003
Вкажіть причину вашої скарги
|
