Безмовна я. Мої безмовні очі.
Нехай це буде вся лиха біда.
Коли ж замовкне серце серед ночі,
Зніміє світ, зніміє простота.
А що сльоза, якій ніхто не вірить?
А що слова, в яких тече брехня?
За ними- край, кінець усій довірі.
По них лиши́ться тільки пустота.
І скаже дума,- Очі не кричали,
Хоча у злуці ніжності й могли,
І небо в них ніколи не згорало,
Немов у сні, блаженно тихім сні...
