Приходять, відходять і йдуть
Крізь тебе намолені гуки.
І їхня нестерпна майбуть
Чіпляє і горло, і руки.
Й не знаєш, куди утекти –
У Бостон, Гренаду чи Харків.
А вже над тобою мости
Сплітаються в сонячні арки.
І мов чудернацький мотив,
Іще від учора й донині
Розбурхуєш свій креатив,
Як джаз у нічному Берліні.
