Надворі осінь, владна господиня,
То нас дощем пожурить, то теплом.
Давно в коморі кавуни і дині.
Змінилось небо і рясне зело.
Своє проміння сонце шле косіше,
І день щораз у вечір поспіша,
Вдягають ранки сукенки сіріші,
Та не бідніє осені душа.
Така ж привітно-мила і гостинна,
Із пирогами свіжими, як дух,
Зібрала все, що літечко зростило,
Чекає свого часу і дідух.
Вона ж завжди художниця завзята,
Цьогоріч теж фарбує все підряд.
Здається, край готує наш до свята,
Поки в дорозі місяць-листопад.
Горобина рум’янцем залилася –
Змагаються з калиною вони…
Чи то не кров у листі запеклася,
Адже не гасне полум’я війни?
Сумні думки всіх нині огортають,
Не розбавля їх осені краса,
Не всі і рани теж позаростають –
Ростуть полки убитих в небесах…
1.10.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
Дай, Боже, миру і надії!
