світлої людини,
бджілки мови –
Арсенич-Баран Ганни Василівни
Зорею у холодні роси,
у ще незорані поля,
де перших квітів суголосся
леліє на зорі земля…
Пішла душа у шлях небесний,
осиротивши рідний дім.
Хай світлі спогади не скреснуть
і пам'ять не устеле дим.
Так! Першородним було – слово
і першогрішним, і святим…
Ви все життя були готові
край світу слідувать за ним.
Спочиньте з миром, Берегине,
Вам світла пам'ять на землі.
Як важко втратити людину,
коли вернулись журавлі.
(Царство Вам небесне, Ганно Василівно.)
02.04.21р.
