Я знаю, що проліски квітнуть не восени,
Хоч можуть узимку останні троянди зів'яти
І мороззю вкритись подерті листки рути-м'яти
Між часом, коли йдуть потічки у тихії сни.
Понурі графіті – частина твоєї стіни,
Промерзлі долоні й слова нелегкі, кострубаті,
Наївні світила, й характери їхні цибаті
Ніяк до ладу не складуть своєї ціни.
