Дивно-синє небо і бездонне,
Видається, що воно безмірне.
Линуть ось перисті хмари, схожі
На легкі пушинки білосніжні.
Разом з ними і щаслива юність
Попливла в безмежні сині далі,
Залишаючи мене безжурно
В нерозплаканій моїй печалі.
Зрідка лиш промінчиком торкає
І погойдує на крилах вітру,
Ароматом ніжно обіймає
Трав пахучих і духмяних квітів.
Я дивлюся у блакитне небо,
Звільна в спогадах про дні щасливі
На примарну юності планету
За хмарками в сині далі лину…
12.07.2014
