Господь руками землю пригорне
Зірковий дощ осипле ліс і поле,
Любов Його не зникне, не мине:
Він чує всіх і в радості, і в горі.
Зневіра в нас породжує страхи,
Не вмієм довіряти і любити,
Як часто геть забувши про гріхи
Чужі недоліки беремося судити.
Нам всім потрібно побороти страх,
Життя у волю Господа віддати,
Він землю цю створив і небеса
Його рука все зможе подолати.
Найтяжче горе і біда мине,
Як було б добре жити й - не грішити,
Душа і Бог - чуже їм все земне:
То ж нам потрібно - вірити й любити.
Нас Любить Він, є - сонце і весна,
Наче в раю пташок вже пісня лине,
Покаємося - зникне зло-зима,
Ти довіряй лиш Господу, людино.
Галина Грицина.
