Нас тривожить мить чекання,
А осінь стукає у двері.
В серці оселилося кохання,
А ми п'ємо каву на вечері.
Осінь ступає непомітно,
Малює кленові листки.
Вона усміхається так привітно,
Філірує на кущі паростки.
Вітерець колише квіти,
А вони гойдають павуків.
Осінь шле багряні привіти,
Зібрала горішки з васильків.
Осінь крокує, як королева,
Хода упевнена і тверда.
В руках веде грізного лева,
На нас дивиться згорда.
Однак в душі вона чарівниця,
Безкоштовно дарунки роздає.
Осінь велика трудівниця,
Всю любов в працю вкладає.
Така, які наші панянки -господині. 
