Шаленству криги, скла і кришталю
Дає ранкове сонце відкоша; я
Не залишаю в спогадах жалю,
В жалю себе одну не залишаю.
Кому цікаво йти по головній,
Коли зовуть нові стежини ранку?
Якщо й була мара - розтану в ній,
Нарозтіж прочиняючи фіранку.
Хтось підсумовує чисельність власних правд,
Хтось просто намагається не впасти...
...а я дивлюсь, дивуюсь - хто обрав
Такий небесний колір для зап'ястя?
2015
