Пішла та й старая мати,
Хату побілити..
Сил нема, душа болить
Сіла відпочити
Чи білити, а чи ні..?
Для кого? - не знає..
Про синочка із війни.
Вісточки немає!
-Ой ти нене, не горюй..-
Чує, гай шепоче
-Ой ти, мамо, не тужи.
Бачить – сина очі..
-Я вернуся додому
Як роса повстане,
Як з дощем на білу хату
Опадуть тумани.
Ота хата білена
Здалека видная
Ота хата мов мені
Життя повертає
Не забудь же побілить
Хату ту, єдину
Бо з лелеками додому
Вернусь на годину.
Ой лелекі, лелеченьки
Хмари розривайте
Та й до хати до рідної,
Душу повертайте!
Від пекельного вогню
Захищайте сина.
Бо чекає на дітей
Мати Україна!
Анфіса Букреєва-Стефко
