Ніч на Купала. Вогнище до неба.
Ріка у квітах, наче у вінку.
До берега пливуть лебідка й лебідь,
Кружляючи в веселому танку.
У квітах луг, дівчата у віночках,
Шепоче таємниці очерет.
Пари сховались по своїх куточках
І кожна з них тримає свій секрет.
Ось йдуть русалки, відьма, мавки з лісу,
Купальські чари сипляться кругом.
Небу у зорях хтось відкрив завісу,
З-за верби виглядає сивий гном.
Папороть квітла, як пренцеса в лісі,
Сичі кричали дивлячись на луг.
Пливли хмарки між зорями у висі,
Місяць одяг із димки капелюх.
Збирався ранок, відпливли віночки,
Всі парубки побігли вдалину.
Сховали цвіркуни свої дзвіночки,
Запахло сіно з смаком полину.
Почулась пісня… Хлопці із далека
Верталися з віночками в руках.
Ходив по росах молодий лелека,
Ніс кожній парі свій хороший знак.
Вогонь потух. Нічні пропали чари.
Папороть вже у лісі відцвіла.
Перше проміння вдарило з-за хмари,
Такою ніч сьогоднішня була.
