Василю Сліпаку присвячую
І серце в клітці тіла б’ється,
І біль невистражданний ллється
Із вуст його палких…
Такий п’янкий і мелодійний,
Такий слабкий і безнадійний,
Солодкий біль…
Мов птах поранений, без неба,
Якому конче простір треба,
Який, вмираючи, летить…
