ТИ ЛЮБИВ МЕНЕ ЯСНИМ МІСЯЦЕМ У НЕБІ
Ти любив мене... ясним місяцем у небі!
і на мої стежки засівав зерно добра.
Як білолиций Ангел явивсь у потребі...
Надихав... виростали у птаха два крила.
Ти любив мене... ясним місяцем у вікні!
і важкі думи колисав у тривожних снах.
A вітром розчісував пишні коси мої...
в польоті ,підтримував крилом як лебідь птах.
Ти любив мене... ясним місяцем на землі!
освітив квітучу стежу... круті дороги.
Dумав про мене віддавав-почуття свої-
два серця ,єднала любов і святість Бога.
Ти любив мене, як батько, брат і милий друг!
словом порадив, і був у важку хвилину....
Kволу душу лікував від розпачу недуг,
і пригортав, до себе, як мати дитину.
Ти любив мене.... був приємний у розмові!
підбирав лагідні, ласкаві ,ніжні слова....
I в душі, цвіли троянди у дні зимові,
бо де високі почуття там любов свята.
Ти любив мене... ясним місяцем у небі!
ти надія, опора- і крилата мрія.
Я на землі сяю зорею для тебе,
ти лицар на коні, а я квітка лелія.
М ЧАЙКІВЧАНКА
ДЯКУЮ ВАМ !!!З СТАРИМ НОВИМ РОКОМ!!! 
Дуже гарний вірш! 
