Ти обираєш собі ім'я,
Тиша і спокій - тобі за основу.
Ти обираєш собі коня,
Кладеш до кишені щасливу підкову.
Ти обираєш далеку путь -
Шепіт ледь чутний незнаних історій,
Обрій тремтливий, неначе ртуть.
Благословення чужих консисторій.
Полум'я дике жертовних багать,
Гнів і розкаяння Савонароли.
Ти обираєш, хоч дзвони мовчать,
Вітер уже не хапає за поли.
Кінь притомився, і ноги не йдуть -
Пилом припало у зморшках обличчя.
Ти починаєш зворотню путь –
Книжка скінчилась, сплило сторіччя.
