На перепутті двох доріг,
Зустрілись літо й осінь.
В цей час далеко падав сніг.
Невже хотів наврочить?
Одна пора, що відцвіла,
Вже вмилася росою,
Друга - , що тільки-но прийшла,
Пролилася сльозою.
Ну що сказать одній другій,
Що часом буде важко?
Зроби тихіше буревій,
Створи осінню казку.
Не нищ красу усю з плеча.
Постій і озирнися.
На все хай хисту вистача,
Душею ніжною торкнися.
Ти часто плачеш, бачу я.
Невже буває жалко?
То ж не проста твоя душа...
Тепер ти тут хазяйка..