На святі міста, мад’муазелька з коліжанками -
Йой, закохала в себе через погляд стрічний!
Але, висміює мене, як бачу, «Глянь-ка-ми»,
Своїм – шушукає, й на ме́не пальцем тиче...
...Біжу – до неї: «От, ...давно не зізнавався...»,
А паня, звісно, не дослухала й тікає.
Тоді, по черзі я – до кожної зглядачки,
І починаю: «Я давно...», не відступаю!
Й мад’муазелька, коли – шостій я нашіптував,
До нас летить, чуттєва, майже зла, пришвидшена:
«Ти бачиш, чуєш: він одне плете – до всіх!!!..» -
А в мене в усмішці не стримувавався сміх,
Бо додавав усім: «...скажіть-скажіть, яскрава,
«Як звати он-он-ту, що біситься, смугляву...»
09.09.18 р. ( «Несподівана корида на святі міста» )
ID:
806024
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 09.09.2018 10:20:21
© дата внесення змiн: 09.09.2018 10:20:21
автор: Юхниця Євген
Вкажіть причину вашої скарги
|
