Озеро моє лю́бе небесне,
хмари - хвильки інтересні.
В них умию від реалій очі,
і підсушуся на призьбі ночі.
Дуже легко там пірнати,
й тут на суші засмагати
берегом крихкої надії,
чи нездійсненної мрії...
Що ж, до завтрашніх побачень -
лазурових свіжих марень.
Знов чекатиму як риба
полоскань живильних неба.
