Дрозди з діброви пісню зачинають,
Розбуджені дерева й чагарі.
Довкруж вином діброву напувають,
Нехай поетам пишуться вірші.
Нап'юся й я живильного настою,
Бринить струною музика в душі.
Я так люблю їх слухати весною,
Коли дроздам, підспівують дощі.
Бува концерти і вночі тривають,
Немов здається сниться тобі... в сні.
Про все на світі боже забуваєш...
О, Господи, які ж бо в них пісні.
Дрозди мої, дрозди срібноголосі,
Мелодію відбілюють в росі.
В віршах завжди оспівані і в прозі,
Такі вони... від Господа митці.
