|
Сьогодні мене весь день свербіли руки написати щось корисне. Напевно, така потреба виникає в усіх людей, які щось творять.
Не хотілось брати фарбу чи балончик і писати на стіні якесь слово, яке приверне вашу увагу. Це свого роду хуліганство, а я ж вихований хлопчик)
Тому напишу в соціальних мережах та інтернеті.
Зазвичай увагу привертають зовсім не довгі слова, а слова на три букви. Тому напишу тут – КУТ.
Це зовсім не монограма чи абревіатура.
Це мій шматочок життя, який я тисну всюди, куди виходить. Літературний КУТочок, Вірші в КУТочку і т.д
Звісно – це «…і т.д» звучить багатообіцяюче для мене, але всі ці слова та букви, як і будь-якого роду діяльність (чим би ви не займались), мають зазвичай сенс лише для вас.
Ви колись уявляли собі, що буде, коли ви не напишете нічого на стінні життя?
Поясню для вас на своєму прикладі. На одного вуличного дивака, автостопера стане менше. Помре музикант, який і не народився. Прозаїк, який не написав досі жодного прозового шматка великої форми. Широко відомий у вузьких колах поет. Не стане містика. Романтика. Ще є ціла купа соціальних статусів. Мене не вистачить, щоб їх всіх перелічити.
Проте, найголовніше хотілося б написати: не стане людини.
Бо саме для того, щоб відчути себе людиною, ми пишемо на стіні свої слова.
Є, звісно, людиська, які залишають по собі хамство, але ми не будемо про сумне.
Всі ми варті один одного. Завжди наввипередки, часто не помічаючи інших. Біжимо, бо боїмося не залишити слова по собі. Тому я стискаю чорний балончик з різнобарвною фарбою і біжу…
Фарба від калатання балончиком стає іншого кольору і я пишу для вас –ВІР.
Ставлю свій підпис в куточку і йду додому.
01.04.2018
© Богдан Кухта
#Вірші_в_КУТочку
ID:
785567
Рубрика: Проза
дата надходження: 01.04.2018 21:35:53
© дата внесення змiн: 01.04.2018 21:37:03
автор: Kukhta Bohdan
Вкажіть причину вашої скарги
|
