Мімікрія розуму
Ніхто, крім Бога, не творив
Вражаючу різноманітність у природі.
Хто б заперечити її доцільність захотів,
То мусів би на ділі це довести при народі.
Нам залишається з довірою дивитися на світ,
Навчатись з того, що перед очима,
Долати сумнівів і дилетантства гніт –
Не вірити Величному Творцю нема причини.
Він Сам сказав, що вельми добре все,
Все твориво напрочуд досконале.
Гармонія в природі вічність принесе,
Закони діють, хоч ми їх не знали!
Що знаємо ми всі про мімікрію,
Що нам вона говорить про Творця?
Яка доцільність щоб здаватися, але не бути,
Де рівень знань, щоб не морочила проблема ця?
Є безліч фактів, що людина зрозуміла,
Не знаючи причини до логічного кінця….
Різномаїття у природі безконечне –
Що вхопим ми за скромну мить життя?
Нам навіть не вдалось збагнуть свою природу –
Чому людини серце найлукавіше за всіх.
Чому ми, всупереч законам досконалим,
Так легковажно і завзято чиним гріх?
Чому збоченці серед нас зачислені в герої –
Машини вбивства в образі людей…..
Чим Штірліц відрізняється від джихардиста ,
Посол поважний навчений розвідника ідей?
Ми світ перетворили в маски-шоу,
Безумний карнавал убогого життя.
Ми вже в душі завидуємо даунам,
Бо, в принципі, в них краще майбуття….
Не випадково Божий Син приніс науку,
Щоб в мирі жити, розум берегти.
Хай ваше «Так» не змінить напрям руху,
А ваша «Ні» -- тверде заради доброти.
Людиною так важко буть, а не здаватись
У світі буйної жорстокості і марноти.
На міфи і байки не варто піддаватись –
У масках так захопливо, та не минеш біди!
