Батькам
Принесу ранні квіти й присяду на вас подивитись.
Тут я, поряд, подайте умовний, який-небудь знак,
що ви чуєте, бачите... можу до вас говорити,
про що серце болить і самій не здолати ніяк.
Мамо й тато, як зараз, усе що було, пам’ятаю...
Про дитинство своє і зростання в щасливій сім’ї,
Вашу мудрість й терпіння на перші мої запитання,
помилки, та ще балощі й вибрики, знаймо, які.
Ви ділили зі мною всі радощі і сподівання
і надійно вели по широкій дорозі життя.
Звідкись знали про перший цілунок і справжнє кохання,
мабуть, мали в додаток якесь особливе чуття.
Розкладу свої квіти, слізьми, як росою, умиті,
так жалкую, що поряд зі мною нема вас давно,
ще не встигла сказати, яка я щаслива на світі —
бо завжди відчуваю від вас і любов, і тепло.
Підібрати слова до своїх почуттів, ой, непросто,
неможливо забути, зажити зажуру свою.
Скільки б весен і зим не зібрало життя у намисто,
знаю, що б не казали, та я перед вами в боргу.
Ось і звістка від вас надійшла — прилетіла синичка,
пострибала цікава, хвилинку для мене знайшла.
Вільна пташко, хай буде усюди тобі годівничка,
ти, мов вісник небесний, між мною й батьками була.
12.2017 р.
ID:
763586
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 02.12.2017 19:19:25
© дата внесення змiн: 14.04.2018 11:10:08
автор: Таня Світла
Вкажіть причину вашої скарги
|
