Таке містке й легеньке, як пушинка
Життя усім дароване звідтіль,
Як переливи – Всесвіту відтінки,
Веселка в миті, Бога мила тінь…
Таке близьке і надто зрозуміле…
Таке таємне в задумі Творця –
Летиш крізь дні, немов би птаха вільна,
У виборі… до миті вороття…
У леті,
тепер вічнім,
без кінця…
