Під ясним небом, на горбочку –
Росла Деревинка.
І було їй так самотньо наче сиротинці.
Вранці сонечко її пестливо обіймало,
Тільки радості їй це мало надавало.
По обіді вітер в гості завітав,
Тільки Деревинці щастя й він не дав.
Сумна і самотня стоїть одинока
В мріях потопає, подружку чекає.
І одного ранку, піднявши листочок,
Поруч з Деревинкою з’явився росточок,
В небі хмаринки враз стали в таночок,
Та веселий дощик полив на росточок.
І гарненька квіточка з нього народилась!
Наша Деревинка з нею подружилась!
І ніколи вже не розлучались,
І дружбу свою - дуже шанували!
Деревинка -як маленька дитинка,ні для кого не відомо хто виросте,одне ясно якщо дружбу вміти шанувати- то й гарною людиною в житті є змога стати. Дякую вам Ніна.
Може то берізка струнка,чи молодесенька вільха,що все гілочками колиса до квіточки ніжненько...
