25 травня 2000 року з вини необачного сусіда
загинув у рідному подвір’ї 9-имісячний
наш улюбленець,котик Лапчик –
а рана болить і досі…
Як кошеня до рук і до грудей,
голівкою м'якою в підборіддя --
крадеться дум довірливе поріддя
в бездушних хащах покручів-людей --
розчавлені, розпластані ... Живем!
У світанкових сутінках Едем
вартує день-у-день по нову душу ...
(Чи ж я закономірність цю порушу
розвихреною трагікою барв
життя у вищих проявах любові
до ближнього, до брата, що по крові
є спільником в неправій боротьбі --
безглузда гра в безсмертя, далебі!)
Ти -- вічний блазень, тіла вічний раб!
Скаліченою пластикою лап
тебе не відігріє трем дитячий,
що над убитим кошеням заплаче --
о людство стехнізоване, спинись ...
Чи ти вчуваєш серце, як колись
вчував у тобі Бог-Отець Людину --
чи ти й собі вподобилось в тварину,
в розгнуздану сваволю дичини?!
Тихенько-тихо браму відчини,
аби почути пісню колискову,
заблудлого дитинства сонний схлип:
"А наш котик Лапчик,
спить, немов калачик,
котить лапкою горішки
діткам для потішки".*
... Спочивайте наші ручки,
спочивайте ніжки ...
*сімейна пісенька для Лапчика, придумана спільно з донечкою Устонькою
(Зі збірки "Семивідлуння". - Львів:Каменяр,2008)
Хоча я і чоловік, але, честно скажу, дуже розхвилювався, читаючи цей вірш. Гарно написаний, а я ще пригадав власних котиків, якіх вже нжемає. Один хоча б прожив довге життя і помер, можна сказати, природною смертю, а от другий кошеня Тигрик загинув не дотягнув ши і до пів року. І хоча сталося це давненько, у 2004 році, але ми і до сьодні нуколи не балакаємо про нього, бо нам ці доси болить ще це. кому це, може і смішно, але ви, я вже впенився, зрозумієте. ДОбра у вас душа і поезії, відповідно, такіж добрі і щирі.
...наш Лапчик - це перший наш гіркий досвід, він загинув у 9 місяців в нашому дворі від неуважності сусіда за два метри від рідних сходів: сусід придусив його важкими дверима гаража, що не мали амортизації. Донька була ще дошкільням, ми тяжко пережили цей випадок. з роками рана стає все болючішою.
Теперішній наш котик Сивулька дожив до 16 років і трьох місяців, бо ми його вже на двір не випускаєм - лежить собі на підвіконні при відкритому вікні і заглядає у світ)) Давно хотіла, аби Ви познайомилися з моїм диптихом "Картина "Потоп" Павла Мерварта", бо знаю, як Ви цінуєте музеї і мистецтво в цілому.
Так щемно і боляче... добре розумію ваші почуття... Подібна історія була й з моїм улюбленцем, песиком, який під коліса автобусу попав. Досі згадую його, біленького, як сніг, з таким сонячним характером...