Що ж ти Києве мовчиш?
Так бридото і байдуже
Не говориш й не кричиш
Чи тя не болить мій друже?
Чи загруз ти у смітті?
Зради, черні і зневіри
Вкотре корчишся в ярмі
І ятрають тебе звірі
Розплющ очі, схаменись
Бо осліпла вже й країна
З сну примари підіймись
Тіло неньки гній-руїна
Ти пухлини України
Вбий не знаючи жалю
Кожен з нас до допомоги
Ворог згине й ми в раю
