“Приручи мене, вовче, та так, як раніше нікому
Не вдавалось.”
(Олена Вишневська)
А що тобі, вовче,
Коли на холодну алею
Мене прогулятися кличеш щораз уночі?
Належала б зграї, то може, й була би твоєю,
А зараз в руках
від міської квартири ключі.
Й тобі повертатися час
До голодної зграї,
Тому, що вожак… а за тим перевалом – зима.
Поглянь, як до тебе іду по нічній магістралі.
Потім – відвернись,
хай поглине мій образ пітьма.
Й на зорі не вий…
Я також відпущу їх за вітром -
Цих пісень не почують ( хіба що самотній птах)
Тільки б ти не відчув, як вдихаю нічне повітря,
Й не помітив вогню
у зелених, як ліс, очах…
"Приходив до мене вовк, лизав мені плечі..." (с)
Я зрозумів.
"Человек произошел от обезьяны", тобто чоловіки (і Дарвін) походять від мавп.
А людина (жіночого роду, значить жінка) походить від вовка. От її і тягне в зграю
З весною Вас, Наті. Зимі і вовчим мукам кінець
гостя відповів на коментар Дантес, 04.03.2017 - 15:32