Перехрестя
Ми клялися один-одного кохати
і нести життям кохання кожен день,
щастя маючи, яке не відшукати,
ніби світло, що осяює всю тінь.
Була милістю нам кожна пора року,
надихаючи на радісні думки,
із сміливістю творити спільні кроки,
що у річку потечуть, немов струмки.
Швидко казку змінить гнів
і у серці змовкне спів,
залишивши сяйвом снів,
світло тих минулих днів.
У подвійній самоті,
тоне все у пустоті,
бо у кожнім почутті
вже немає теплоти.
Наростають неповагою між нами,
слово кожнеє і вчинки, що на злість,
з перехрестя ми полинемо шляхами,
живучи один для одного, як гість.
У майбутньому чекають безнадії,
доки сльози і мовчання від незгод,
перетворюють коханих в лиходіїв,
викликаючи погіршення негод.
Віктор Цвіт 21.10.16
