На церкві знов виступає сльоза,
Розмішана з кров’ю й іржею,
Хтось ставить свічки, хтось молитву читає
За чиєюсь душею…
Розп’яття вікна мовчить як ікона,
Полиновий чай – ритуальне вино,
Щоб янголом стати потрібно всього лиш
Розбити собою це скло…
Та легко спадають янгольські крила,
На спині моїй вони й не росли,
Сьогодні вночі п’ємо ми вино,
Але зранку захочем води…
І хтось розкидає каміння підступно,
Його хтось збирає, такий же як ми,
За його діяння поставить свічку,
А хтось зійде на хрести…
