|
Несила вже мовчати слову.
Допоки нами ще гендлюють.
Та вибрані...ізнов жирують.
Лиш обіцянки, мов полова.
Чому? Хто дав їм право?
Тягнути нас в оте ярмо.
А ми, в проклятті, мовчимо,
Та дивимось… крадуть державу.
Чума,… на голову царькам,
Та правди не найти нам знову.
Вже відібрали нашу мову,
Та продали отим... ділкам.
За що, прокляття нашій долі.
Чи може прогнівили бога?
Знов вибір став, та знов небога
Тягне ярмо, у злу неволю.
Не перейматись.... Може час
Нам роздивитись кров блакитну,
Роздерти на шмаття ту свитку.
Що мовби саваном у нас.
Набити пельки,... щоб наїлись
Зірвати свиту злу недолю.
Та, може, час творити долю…
Зрубати те ярмо... їх "милость".
В яке тягнули знову нас
Оті, що в раді посідали
А ми все вірили, не знали
Що то давно елітний клас.
"Елітні душі" ,… ми їх жертва.
Кишені в саванах не шиють.
Та не спитають, що воліють,
Чи сірку, чи з смолою жерти.
ID:
680106
Рубрика: Поезія, Громадянська лірика
дата надходження: 25.07.2016 23:04:31
© дата внесення змiн: 26.07.2016 11:50:17
автор: Dema
Вкажіть причину вашої скарги
|
