Тихенько сісти край самого неба,
Не бачити зупинки, що до краю.
Мені б... Ще сили... Трішки зовсім треба...
Хоч я нічого зовсім не чекаю.
Зійти би з неба... З розуму? Чи зірки?
Злетіти так, щоб крила просушились
Від сліз моїх. Залатать в серці дірки.
І щоби мрії кращії здійснились...
Тихенько сісти в небі. І читати
Усі вірші, що досі не писала.
І так тебе єдиного кохати,
Як ще людина в світі не кохала...
