Розмитий ранок на вікні
Малює сірі будні дні.
Вже не сховаєшся від світу,
Від тих очей, що пахнуть літом,
Що так зовуть мене до сну,
І мріють про чужу весну.
А я покірно в них дивившись -
Тону в глибокій самоті,
І їх не в змозі звеселити,
Кляну ці сірі будні дні.
